Finance.ua

Як взяти іпотеку в ПриватБанку

Історія однієї клієнтки

Мене звати Марія. З минулого року ми з сім'єю живемо в Дніпрі у власній квартирі. Її було куплено в кредит, який ми взяли в ПриватБанку. Я знаю, що багато людей побоюються іпотеки, вважаючи її «кредитним ярмом». Але, якщо відкинути стереотипи, взяти калькулятор і порахувати, то з'ясується, що іпотека - це зовсім не страшно. Саме так вчинили ми, і не було жодного дня, щоб про це пошкодували. Я вирішила розповісти свою історію. Сподіваюся, вона додасть впевненості молодим сім'ям, які потребують житла. Допоможе їм зрозуміти, що брати кредит на житло - це нормально і часто навіть вигідно.

Передісторія

Я народилася і до 2019 року жила в Запоріжжі. Якийсь час ми з чоловіком і донькою тулилися у моїх батьків. Але 8 років тому в спадок від дідуся з бабусею мені дісталася половина приватного будинку. Спершу ми хотіли туди переїхати, але згодом передумали. По-перше, нам не підходив район, в якому він розташований. По-друге, будинок потребував ремонту, і щоб привести його в порядок довелося б витратити чималу суму. У підсумку ми його продали.

Виручені за будинок $28 000 вклали в двокімнатну квартиру в п'ятиповерховій хрущовці, але вже в іншому районі - ближче до роботи, школи, з хорошою інфраструктурою і транспортною розв'язкою. Так в 2013 році у нас з'явилося перше власне житло. У ньому теж потрібно було робити ремонт, але не такий глобальний, як у будинку. Та й тоді ми дивилися на це як на приємні клопоти.

У цій квартирі ми прожили до березня 2019 року. Потім в моїй кар'єрі відбулася подія, через яку нам довелося переїхати. Я працюю у відділі зі зв'язків з громадськістю в одній великій компанії. Мені запропонували підвищення по службі, яке передбачало переїзд до Дніпра. Я погодилась.
Спочатку я перебралася сама. Чоловік з донькою залишилися в Запоріжжі. До кінця навчального року залишалося кілька місяців, тому ми вирішили не міняти школу і дати дитині закінчити 4-й клас. Перші пару тижнів я жила в квартирі свого знайомого. Та пустувала, тому що він по роботі більшу частину часу проводив у Києві. Але розташована вона далеко від офісу - на іншому березі Дніпра. Добиратися звідти було вкрай незручно: з пересадками і пробками.

Цю проблему я вирішила разом з двома колегами, які майже одночасно зі мною перевелися в Дніпро з Вінниці та Луцька. Ми скооперувалися і зняли трикімнатну квартиру неподалік від роботи, де я жила до липня 2019 року. Доти, доки в Дніпро не приїхали чоловік з донькою і ми почали шукати окреме знімне житло.
Спочатку я перебралася сама. Чоловік з донькою залишилися в Запоріжжі. До кінця навчального року залишалося кілька місяців, тому ми вирішили не міняти школу і дати дитині закінчити 4-й клас. Перші пару тижнів я жила в квартирі свого знайомого. Та пустувала, тому що він по роботі більшу частину часу проводив у Києві. Але розташована вона далеко від офісу - на іншому березі Дніпра. Добиратися звідти було вкрай незручно: з пересадками і пробками.

Цю проблему я вирішила разом з двома колегами, які майже одночасно зі мною перевелися в Дніпро з Вінниці та Луцька. Ми скооперувалися і зняли трикімнатну квартиру неподалік від роботи, де я жила до липня 2019 року. Доти, доки в Дніпро не приїхали чоловік з донькою і ми почали шукати окреме знімне житло.
Ми найняли ріелтора і виклали йому свої побажання. Це має бути 2-3-кімнатна квартира з хорошим ремонтом, не більше ніж в 10 хвилинах їзди від мого офісу і неподалік від школи. Він знайшов для нас двушку за 7000 гривень на місяць (плюс комуналка), в яку ми вселилися рівно рік тому - в липні 2019-го.

Але після мого підвищення і нашого переїзду постало питання про те, що робити з квартирою в Запоріжжі. Здавати її ми не хотіли. Тому вона пустувала і витягувала з нас в середньому близько 1500 гривень на місяць комуналки. Це на додачу до того, що в Дніпрі ми платили за орендоване житло, яке взимку з урахуванням опалення обходилося в усі 9000 гривень. Порадившись, ми вирішили в Запоріжжі квартиру продати і купити щось у Дніпрі.

Підбір іпотеки

1
Квартиру ми продали в жовтні минулого року. Ціни, на жаль, були вже далеко не тими, що при купівлі. Оцінили її нам в $18 000, виставили на продаж ми за $20 000, і продати в результаті вдалося за 19 000.
2
Ми, звісно, розуміли, що в Дніпрі житло коштує дорожче, але не думали, що різниця виявиться настільки великою. Виручених грошей за двушку в Запоріжжі нам не вистачало навіть на те, щоб купити в Дніпрі однокімнатну квартиру. Тоді ми і задумалися про іпотеку. Вирішили, що гроші, які у нас були, підуть на перший внесок і оформлення, а решту суми візьмемо в кредит.
3
Ми вивчили умови кредитування в ПриватБанку, Ощадбанку, Укргазбанку і Кредобанку. У підсумку зупинилися на першому. Причина була очевидна - процентна ставка. «Приват» давав гроші під 14,9% річних, тоді як інші під 17-20%. Коли мова йде про іпотеку, кожен відсоток перетворюється на величезну суму додаткових витрат. До того ж майже всю свою фінансову активність - зарплатна картка, кредитка, депозит, оплата рахунків - я вела через ПриватБанк. Там вже добре знали мене, як клієнта, а я знала, що зможу оплачувати кредит, не виходячи з дому. «Приват», як і раніше, - один з найбільш технологічних банків. Причому, не тільки в Україні.
4
Заявку на іпотеку я подала ще до того, як почала шукати квартиру. Займатися цим, не будучи впевненим у тому, що у нас буде потрібна сума, сенсу не було. Благо, умови кредитування передбачали таку послідовність дій. Ти можеш вивчити ринок житла, визначити свою «стелю» по сумі, подати заявку, отримати підтвердження від банку і потім вже шукати конкретний варіант. Банк допускав таку послідовність. Як мені сказав менеджер, заявку потім можна буде просто скорегувати під конкретний об'єкт, подавати нову не доведеться.
Заявка на кредит - це проста форма на сайті банку, яку потрібно заповнити - вказати свої дані, суму, термін кредитування і перший внесок (він повинен бути не менше 25% від вартості квартири). Не минуло й двох хвилин, як мені передзвонив співробітник ПриватБанку і сказав, що попереднє рішення щодо мого кредиту вже є і воно позитивне - гроші мені, швидше за все, дадуть.

Пошук нової квартири

Свою цінову «стелю» ми визначали, відштовхуючись від зворотного: не від вартості квартири, а від щомісячного платежу. Він повинен бути для нас підйомним. У моєму розумінні це означає, що, виплачуючи кредит, ми повинні собі дозволити купувати нормальні продукти, кілька разів на місяць вибиратися на відпочинок в кафе і хоча б раз на рік відпочити з дитиною на морі. Для нас це була сума в 7000-8000 гривень, що можна порівняти з ціною оренди, яку ми і так платили. З урахуванням першого внеску, щомісячних платежів і ставки в 14,9% річних, наша «стеля» вийшла на рівні $40 000. Її ми озвучили нашому знайомому ріелтору.
Спершу ми думали брати двушку, але, вивчивши ринок детальніше, зрозуміли, що ціни на 2- і 3-кімнатні квартири не особливо відрізняються. Іноді в одному районі різниця була всього в $500-1000. Природно, після цього ми сказали, що готові розглядати і 3-кімнатні.
У нас була ще одна умова. Всі 5 років, які ми прожили в своїй квартирі в Запоріжжі, ми робили в ній ремонт, але так і не змогли його завершити. І впрягатися в це знову у нас не було ні бажання, ні часу, ні грошей. Ми знали, що всі наші заощадження підуть на перший внесок, а потім нам доведеться обслуговувати кредит. Тому ми категорично вирішили, що наше нове житло має бути придатним для житла.
Вислухавши всі наші побажання, ріелтор приступив до пошуків. Але він весь час намагався підштовхнути нас до варіантів дорожче зазначених сорока тисяч. Що загалом логічно, адже від суми угоди залежали його комісійні. В цілому ми розглянули десяток варіантів. Більшість відпадали ще на етапі перегляду фотографій. З різних причин. Не підходили: район, планування, поверх, ремонт. До етапу "живого" перегляду залишилося всього 4 варіанти. Подивившись їх, ми зупинилися між двома варіантами: 2-к квартира за $42 500 і 3-к за $45 000.
Господарі двушки навідріз відмовилися торгуватися. Пояснили вони це тим, що квартиру було виставлена на продаж буквально вчора, і ми були мало не першими покупцями. Тому відразу скидати ціну були не готові.
Продавець трикімнатної був не таким категоричним. Він скинув $2000 і погодився на $43 000. У підсумку ми зупинилися на цьому варіанті. Квартира була з достойним ремонтом, плюс продавець залишав усі меблі. Нам потім довелося перевезти із Запоріжжя лише холодильник і пральну машину. Це було повністю готове житло - якраз те, що ми і хотіли.

Оформлення іпотеки в ПриватБанку

Після того, як ми знайшли квартиру, потрібно було отримати остаточне рішення банку про кредит. Для цього мене попросили під'їхати до відділення.

Мені сказали, що потрібні такі документи:

паспорт;
ІПН;
довідка про доходи за останні 6 місяців;
свідоцтво про народження дитини;
свідоцтво про шлюб.
Менеджер зробив копії, а я написала заяву про те, що прошу видати мені кредит, і що я ознайомлена з умовами його надання. Це був єдиний раз, коли мені довелося їхати в банк. Процес остаточного узгодження зайняв менше доби. Наступного дня мені зателефонував співробітник банку і сказав, що остаточне рішення позитивне.

Далі потрібно було зробити оцінку житла.
Платила за неї я, обійшлася мені вона в 1600 гривень і це були мої перші витрати (ціна станом на лютий 2020 року - прим.авт.). Банк робить її в обов'язковому порядку, оскільки квартира є заставним майном. Він повинен переконатися в тому, що вона дійсно варта своїх грошей і перебуває в належному стані. Оцінювач обійшов всю квартиру, зробив з десяток фотографій. На документі, який він в результаті видав, була вказана сума 1,217 мільйона гривень ($48 700). На суму угоди, як мені сказали, це не вплине. Сума дійсно залишилася колишньою, але податки, на жаль, "подорожчали".

При оформленні угоди покупець нерухомості зобов'язаний сплатити державі 1% від суми до Пенсійного фонду і стільки ж держмита. Ми розраховували, що 1% буде братися від суми договору - 1 мільйон гривень. Але виявилося, що податки рахуються виходячи з оціночної суми, яка була на 217 000 більшою. У підсумку нам довелося заплатити податків на 4 з гаком тисячі гривень більше, ніж ми розраховували.
Іпотечний договір був оформлений на моє ім'я на суму в 1 мільйон гривень, з яких 400 000 - наш перший внесок, інші 600 000 - кредит. Перший внесок я зробила на іпотечний рахунок, відкритий на моє ім'я. З нього гроші потім були зняті для того, щоб видати продавцю. Зазначу, що за курсом на середину лютого 2020 року, наші $19 000 дорівнювали 472 000 гривень. Але ми вирішили округлити перший внесок до 400 000, а 72 000 притримати, щоб було чим оплатити послуги ріелтора, нотаріуса, страховку і податки.

Продавцю банк видав на руки $40 000. Відсутні $3 тисячі ми позичили у друзів і родичів. Їх віддали продавцю по розписці, і в кредитному договорі вони ніяк не значилися. Цей момент був узгоджений з банком. Щомісячний платіж вийшов 7600 гривень. Схема погашення - ануїтет, термін кредиту - 20 років. Але я завжди можу погасити кредит достроково, частково або повністю, якщо з'явиться така можливість.
З моменту початку пошуку житла до оформлення угоди минуло близько трьох тижнів. Майже весь цей час ми чекали продавця, який готував документи до продажу: йому потрібно було виписати дітей, оформити довідки про відсутність боргів за комуналку і ще деякі документи.

На саму угоду пішло кілька годин. Оформлялася вона у нотаріуса. Він засвідчував два договори: купівлі-продажу квартири та іпотеки. Коштувало це 2300 гривень (ціна станом на лютий 2020 року - прим. авт.). Після угоди я застрахувала предмет іпотеки за 3750 гривень. Цю суму я буду платити щорічно, як страховий внесок. На вибір банк давав 3 страхові, з якими співпрацює. Я вибрала СК «УНІКА», де у нашої сім'ї оформлені медичні страховки.

Загалом супровідні витрати з оформлення угоди склали 81 000 гривень
(*станом на лютий 2020 року - прим. авт.):

Оригінал договору купівлі-продажу залишився у банку, оскільки квартира є заставним майном. Мені видали нотаріально завірені копії, щоб я могла укладати договори з комунальними службами. Тим, кому потрібно буде прописуватися в купленій квартирі, знадобляться їх оригінали (для паспортного столу). У цьому випадку, як мені пояснили, доведеться писати заяву для того, щоб їх на час видали, а потім повернути. Але мені це було не потрібно, оскільки ми з сім'єю прописані у моїх батьків у Запоріжжі.
У свою нову квартиру ми в'їхали в березні 2020 року.

Іпотека в ПриватБанку під 10% річних

Нещодавно я дізналася про державну програму, в рамках якої з липня 2020 року Приватбанк почав видавати кредити на житло під 9,99%. Ясна річ, мені як людині, яка виплачує іпотеку, стали цікаві подробиці. Перше, про що я подумала, коли про це почула - де ж ви були рік тому, коли я оформляла свій кредит? :) Але, вивчивши деталі, зрозуміла, що «державна» іпотека під 10% - це, звісно, непогано, але по факту вона не сильно відрізняється від тієї, що пропонує сам «Приват».

Кілька слів про кредити в рамках держпрограми. Їх можна взяти на термін до 20 років, маючи перший внесок від 30% вартості житла (за іншими іпотечними програмами Банку - від 25%). Максимальна сума - 2 мільйони гривень. Кредитується як первинний, так і вторинний ринок. Видаватися вони будуть клієнтам, які отримують зарплату на картку «Привату», з достатнім офіційним доходом і бездоганною кредитною історією. За оцінками банку, таких серед його клієнтів зараз близько 400 тисяч осіб.
Тепер про процентну ставку. Вона дійсно буде 9,99% річних в перші 12 місяців. Потім буде переглядатися щороку і встановлюватися за формулою UIRD 12М + 4%.
Супровідні витрати:
1% разової комісії;
страхування життя і предмета іпотеки - 0,5% від суми кредиту за кожен поліс;
оцінка квартири - 3500 гривень.
Щоб отримати кредит, спочатку потрібно подати заявку на сайті і отримати попереднє рішення від банку. Виглядає воно так:
важно
Протягом 2020 року банк готовий виділити на фінансування таких позик 700 мільйонів гривень.
Що в підсумку? По суті, «державна» іпотека під 9,99% від звичайної приватбанківської відрізняється лише процентною ставкою в перший рік кредитування. Звісно, це непоганий бонус. І, якщо ви збираєтеся брати кредит на житло, то неодмінно спробуйте взяти участь у цій програмі. Завдяки їй протягом року можна платити на третину менше відсотків, що на іпотечних сумах виллється в відчутну економію. Відчутну, але не глобальну, якщо порівнювати із загальним «бюджетом проекту». Якщо ж «державний» кредит з якихось причин взяти не вдалося, пам'ятайте - «Привату» все одно є що вам запропонувати.

Висновки та рекомендації

Я вважаю, що іпотека - це здорово. Так, це кредит, причому зовсім не безкоштовний, і переплатити, ясна річ, доведеться. Але нічого поганого в тому, щоб платити за користування чужими грошима, я не бачу. Так живе весь цивілізований світ. Гроші - це ресурс, якого у мене не було. Надавши його, мені зробили послугу, яка має ціну.

Але, якщо чесно, справа навіть не в цьому. Я дивлюся на ситуацію трохи інакше. За кредит я плачу ті ж гроші, що й за орендоване житло. Але величезна різниця в тому, що тепер я плачу не чужому дядьку, а за власну квартиру. Мені більше не потрібно узгоджувати кожен цвях, який я захочу забити в стіну, або просити дозволу переставити тумбу в іншу кімнату. І, найголовніше, тепер я знаю, до мене ніхто не прийде і не попросить в терміновому порядку «звільнити приміщення».
Коли я починала цей процес, мені було страшно. Ми були в чужому місті, де толком ще не встигли обзавестися знайомствами. Але я пройшла його дуже гладко і без ексцесів. І зовсім про це не шкодую. Думаю, ви теж зможете.
Якщо маєте гроші на перший внесок, офіційний дохід і бажання жити у власній квартирі, не сумнівайтеся і сміливо беріть іпотеку в ПриватБанку.
Чому саме там? Тому що «Приват» пропонує найкращі ставки на ринку і процес видачі у банку налагоджений, як годинник. Все, що залежало від нього, було зроблено швидко і чітко. Принаймні так було на початку року, і не думаю, що ситуація змінилася.
Якщо маєте гроші на перший внесок, офіційний дохід і бажання жити у власній квартирі, не сумнівайтеся і сміливо беріть іпотеку в ПриватБанку. Чому саме там? Тому що «Приват» пропонує найкращі ставки на ринку і процес видачі у банку налагоджений, як годинник. Все, що залежало від нього, було зроблено швидко і чітко. Принаймні так було на початку року, і не думаю, що ситуація змінилася.
І якщо все ж дозрієте до того, що оформити іпотеку, насмілюся дати кілька порад, які зможуть спростити цей процес і заощадити вам чималу суму.
1
Зробіть в Excel табличку, до якої внесіть всі гроші, які є у вас на руках, і суми, які доведеться витратити. Так зводити свої баланси буде набагато простіше і наочніше. Я на початку тримала всі ці цифри в голові, і вони у мене то сходилися, то ні. Потім мій батько порадив створити таблицю, за що йому велике спасибі.
2
Відмовтеся від послуг ріелтора. Ми своєму заплатили 53 з гаком тисячі гривень. І зараз я розумію, що в нашому випадку цих витрат легко можна було уникнути. Платити комісію ріелтору або агентству нерухомості виправдано лише в тому випадку, коли угода укладається без банку. Тоді аудит квартири перед продажем - їхнє завдання. Але коли мова йде про іпотеку, то цим займаються юристи банку. Вони перевіряють, чи немає на квартирі арешту, чи не перебуває вона в заставі, чи все в порядку з документами у продавця і супроводжують угоду на всіх її етапах. Адже банк сам зацікавлений в тому, щоб об'єкт іпотеки був чистим. У підсумку ми заплатили ріелтору $2000 с гаком тільки за те, що він кілька днів походив по сайтах з оголошеннями, знайшов нам квартиру і привів нас туди. Це не так тяжко зробити і самому. Шкода, що ми зрозуміли це вже тільки після угоди.
Спільний спецпроєкт ПриватБанк, Finance.ua та Мінфін