Finance.ua

Як МХП перемогла

Finance.ua продовжує спецпроєкт до 30-ї річниці Незалежності України про успішний бізнес, заснований в Україні й українцями. Після історій АТБ, Нової Пошти, Rozetka та monobank хочемо фінішувати історією МХП – другого найбільшого в Європі виробника м'яса птиці.

Секрети Шефа

«ніжки Буша»

Картка чи готівка?

До мрії

Хтось у дитинстві мріяв стати космонавтом, лікарем або пожежником, а Юрій Косюк мріяв стати главою м'ясокомбінату. Для дитини з родини вчителів з провінційного містечка Катеринопіль Черкаської області – це здавалося вершиною успіху…

Перший підприємницький досвід майбутній акціонер МХП Юрій Косюк отримав ще в студентські роки, працюючи брокером на товарній біржі. Ішов 1990 рік, багато підприємств залишилися без грошей, інші – без замовлень. Основною формою розрахунків був бартер: папір, селітра, ліс, зерно – головне було знайти взаємно зацікавлених контрагентів. Молодому Юрію це вдалося й саме так він заробив свій перший капітал – $100 тис.
1990
Юрій Косюк
На ці кошти підприємець побудував м'ясоковбасний цех на Черкащині. Проєкт виявився провальним. Завод довелося закрити.

«Я прийшов не як бізнесмен, а як хлопець, який знає, куди покласти фарш», – зізнався він.

Але після невдалого досвіду Косюк створив компанію, яка торгувала зерном, борошном і спиртом «Науково-технічний центр харчової промисловості». І до кінця 90-х підприємство ввійшло до числа найбільших зернотрейдерів України.

«Я звик бути першим, а на цьому ринку домогтися першості було нереально», – згадує він.

І тоді Косюк вирушив у турне по США, Бразилії і Європі – подивитися, як організовано сучасне виробництво курячого м'яса.

«Я зрозумів, що Україна не повинна імпортувати курятину, вона повинна її експортувати. У нас є всі складові для конкурентоспроможного виробництва: корм, енергетика, невисока вартість робочої сили».

У той період Україна була завалена імпортними замороженими стегенцями, які називали «ніжками Буша». Юрій Косюк навпаки зробив ставку на свіжу охолоджену курятину.
Юрій Косюк, Facebook, УНІАН, відкриті джерела

Бізнес з «Перемогою» і не тільки

У складі «Науково-технічного центру харчової промисловості» був Миронівський завод з виробництва круп і комбікормів. На той момент потужності підприємства використовувалися на 20%. Щоб його запустити, потрібно було знайти споживача продукції.

Далеко йти не довелося – по сусідству була птахофабрика «Перемога». Свого часу підприємства були партнерами, але «Перемогу» поборола економічна криза, і виробництво занепало.

Косюк «дав життя» обом підприємствам і вже в 1998 році на їх базі був створено АТЗТ «Миронівський хлібопродукт».

Виробництво виявилося настільки успішним, що в наступні три роки МХП придбав інші підприємства – ЗАТ «Дружба Народів Нова» і ЗАТ «Оріль-Лідер», а також дві племінні птахофабрики СТОВ «Старинська птахофабрика» та ТОВ «Шахтарська Нова».
Будівля «Миронівського хлібопродукту»
Косюк визнається, що ніколи не боявся брати кредити. Якщо є перспективна ідея – гроші знайдуться – стверджує він.
Будівля «Миронівського хлібопродукту». Фото: УНІАН
1998

Як ряба ставала «нашою»

Переломним для українського птахівництва став 2000 рік. Вперше після дев'ятирічного спаду виробництва статистика показала зростання виробництва курячого м'яса. «Ми випускаємо на 30% більше курятини, ніж у кращі радянські роки», – заявляв тоді голова Союзу птахівників України Олександр Бакуменко.

Косюк відразу зробив ставку не просто на кількісне, але на якісне зростання. На всі підприємства постачалося сучасне обладнання, впроваджувалася єдина технологія виробництва птиці, а до готових продуктів застосовувалися єдині стандарти якості.

Але просто робити якісний продукт було недостатньо. Ринок потребував перезапуску самого бренду курки. На той час українські господині вміли варити з курки бульйон, запікати курку та смажити ніжки Буша. У цьому була головна проблема. Щоб розв'язати її, МХП організував тендер з розробки курячого бренду.
2000
На виробництві «Нашої Ряби»
На виробництві «Нашої Ряби». Фото: ubr.ua
Одним із учасників тендера став Вадим Пустотін, який на той час був директором зі стратегічного планування в рекламному агентстві D'Arcy. Свою презентацію він почав з провокації і виклав на стіл дві курячі тушки.

– У чому різниця? – запитав Пустотін.
– Немає між ними різниці, – відповів Косюк.

Тоді рекламіст поставив на стіл дві пляшки соняшникової олії: «Олейну» та безіменну.

– Я хочу зробити з вашої курки «Олейну»! – заявив Пустотін. І виграв тендер.

Незабаром він запропонував Косюку образ, який довгі роки асоціюється у українців з брендом «Наша Ряба». Пухка жовта квочка зовсім не сподобалася Косюку, але ставка Пустотіна зіграла.

Вже за три місяці після початку кампанії рівень впізнаваності бренду досяг 30%, хоча автори розраховували максимум на 15%.

Утім, сьогодні МХП більше не використовуватиме бренд «Наша ряба». На упаковках розмістять напис «Та сама курочка». За словами Косюка, якість важливіша упаковки. Сам логотип перетворили на NFT і продають на платформі Binance. Усі отримані гроші підуть на благодійність. Одним із покупців став відомий український шеф Євген Клопотенко.
Але просто робити якісний продукт було недостатньо. Ринок потребував перезапуску самого бренду курки. На той час українські господині вміли варити з курки бульйон, запікати курку та смажити ніжки Буша. У цьому була головна проблема. Щоб розв'язати її, МХП організував тендер з розробки курячого бренду.
Переломним для українського птахівництва став 2000 рік. Вперше після дев'ятирічного спаду виробництва статистика показала зростання виробництва курячого м'яса. «Ми випускаємо на 30% більше курятини, ніж у кращі радянські роки», – заявляв тоді голова Союзу птахівників України Олександр Бакуменко.

Косюк відразу зробив ставку не просто на кількісне, але на якісне зростання. На всі підприємства постачалося сучасне обладнання, впроваджувалася єдина технологія виробництва птиці, а до готових продуктів застосовувалися єдині стандарти якості.

Світ великих і дешевих грошей

МХП однією з перших в Україні почала відкривати франчайзингові магазини «Наша Ряба». До кінця 2003 року у МХП було близько 900 фірмових торгових точок у всіх регіонах України. Сьогодні їх понад 1750.

Косюк відразу розумів, що для того, щоб розвиватися далі, потрібно масштабувати бізнес. Для цього потрібні інвестиції. Тому у 2002 році звернувся до Міжнародної фінансової корпорації (МФК).

«У МХП був чудовий менеджмент, але був відсутній прописаний бізнес-план», – згадує керівниця українського офісу МФК Олена Волошина.

Фахівці МФК допомогли Косюку вибудувати юридичну й управлінську структуру компанії за західним зразком, переконали вести фінансову звітність відповідно до міжнародних стандартів, а головне відмовитися від хаотичного кредитування.
2002
2003
Відкриття фірмового магазину «Наша Ряба»
Відкриття фірмового магазину «Наша Ряба». Фото: blackberry.kiev.ua
За підсумками перетворень МХП отримала кредит від МФК у $30 млн. Надалі МФК ще не раз кредитували бізнес Косюка. Але на той момент багато в чому співпраця з МФК відкрила Юрію Косюку двері у світ великих і дешевих грошей.
Фахівці МФК допомогли Косюку вибудувати юридичну й управлінську структуру компанії за західним зразком, переконали вести фінансову звітність відповідно до міжнародних стандартів, а головне відмовитися від хаотичного кредитування.
МХП однією з перших в Україні почала відкривати франчайзингові магазини «Наша Ряба». До кінця 2003 року у МХП було близько 900 фірмових торгових точок у всіх регіонах України. Сьогодні їх понад 1750.

Косюк відразу розумів, що для того, щоб розвиватися далі, потрібно масштабувати бізнес. Для цього потрібні інвестиції. Тому у 2002 році звернувся до Міжнародної фінансової корпорації (МФК).

«У МХП був чудовий менеджмент, але був відсутній прописаний бізнес-план», – згадує керівниця українського офісу МФК Олена Волошина.

Підготовка до IPO

Нові фінансові можливості дозволили МХП почати будівництво Миронівської птахофабрики. На це знадобилося 5 років і $400 млн. Однак запуск птахофабрики дозволив МХП збільшити виробництво курятини вчетверо – до 220 тис. тонн в рік.

Щоб нарощувати виробництво курятини Косюку потрібні були комбікорми для годування птахів. І він зробив ставку на виробництво замкнутого циклу.

Бізнесмен вирішив не купувати чужі комбікорми, а виробляти їх самостійно. І вже у 2004 році запустив завод з переробки соняшнику. Це дозволило підприємству отримувати рослинний протеїн із соняшникового шроту.

У грудні 2004 року до МХП приєдналося ТОВ «Таврійський комбікормовий завод» з потужністю виробництва 220 тисяч тонн комбікормів на рік.
2004
2006
Юрій Косюк з продукцією бренду «Та сама курочка»
Юрій Косюк з продукцією бренду «Та сама курочка». Фото з відкритих джерел
У 2011 році «Нова пошта» має більш ніж 500 відділень по всій Україні. Найгострішою проблемою компанії стає кадровий голод.

Вирішити її допомагає Корпоративний університет. Він готує висококваліфікованих спеціалістів, які знають всі нюанси роботи компанії. Стає своєрідним містком, який дозволяє рядовим працівникам швидко підійматися кар'єрними сходами.
Примітною є історія Євгена Тафійчука. Він прийшов до «Нової пошти» звичайним вантажником і за 10 років роботи доріс до операційного директора. Тепер вже він займається підбором співробітників і має близько 30 тис. підлеглих.

Так Корпоративний університет став не тільки кузнею кадрів, але й зручним трампліном для кар'єри в компанії.
А у 2005 році почалася модернізація агропідприємства «Зернопродукт», що спеціалізувалося на вирощуванні кукурудзи, пшениці, ячменю та соняшнику.

МХП також придбав Катеринопільський елеватор, що дозволило збільшити контроль за виробництвом комбікормів.

Водночас МХП придбала Черкаський завод залізобетонних виробів, щоб виробляти бетонні панелі для курників.

Для нових поглинань потрібні кошти. Тому МХП привернула ще $60 млн від МФК. У 2006 році МХП успішно випустила єврооблігації на $250 млн і стала готуватися до IPO.

До кінця 2006 року закінчилося будівництво Миронівського напівфабрикатного заводу – який і сьогодні є найбільшим підприємством в Україні з виробництва м'ясних напівфабрикатів.

Вихід на Лондонську біржу

У той час серед українських компаній IPO на західних торговельних майданчиках було дуже популярним методом залучення грошей. У 2005-2007 роках IPO провели агрохолдинги «Укрпродукт», «Астарта», Landkom і «Кернел».

Але на гребені світової фінансової кризи 2008 року ідея з IPO МХП здавалася багатьом дуже ризикованою. Попри скепсис, розміщення на основному майданчику Лондонської фондової біржі відбулося успішно.

Розміщення 20% акцій МХП депозитарними розписками дозволило Косюку, виручити майже $323 млн. За два роки він продасть ще 10% акцій компанії, залишивши собі близько 66%, решта – і зараз перебуває у вільному обігу.

Незважаючи на кризові роки, МХП розвивається та нарощує обсяги виробництва. У 2008 і в 2009 році компанія стабільно зростає на 30% в рік. До кінця 2009 року МХП виробляє 200 тис. тонн курятини на рік.
2008
Будівля МХП
Будівля МХП. Фото: пресслужба компанії
У той час серед українських компаній IPO на західних торговельних майданчиках було дуже популярним методом залучення грошей. У 2005-2007 роках IPO провели агрохолдинги «Укрпродукт», «Астарта», Landkom і «Кернел».

Але на гребені світової фінансової кризи 2008 року ідея з IPO МХП здавалася багатьом дуже ризикованою. Попри скепсис, розміщення на основному майданчику Лондонської фондової біржі відбулося успішно.

Розміщення 20% акцій МХП депозитарними розписками дозволило Косюку, виручити майже $323 млн. За два роки він продасть ще 10% акцій компанії, залишивши собі близько 66%, решта – і зараз перебуває у вільному обігу.
Незважаючи на кризові роки, МХП розвивається та нарощує обсяги виробництва. У 2008 і в 2009 році компанія стабільно зростає на 30% в рік. До кінця 2009 року МХП виробляє 200 тис. тонн курятини на рік.

Гроші можна робити й на посліді

Компанія починає будівництво Вінницької птахофабрики в Ладижині.

До моменту закінчення будівництва це буде найбільшою в Європі фабрикою з виробництва курятини, здатної виробити 440 тис. тонн курятини на рік.

Але зростання виробництва пов'язане також зі зростанням відходів виробництва. Їх в МХП теж зуміли перетворити на гроші.

У 2011 році стартував пілотний проєкт біогазової станції, що працює на курячому посліді. У нього інвестували близько $15 млн. Він виявився настільки успішним, що 2017 року в МХП почали будівництво другої біогазової станції на базі Вінницької птахофабрики.
2010
На виробництві Вінницької птахофабрики
Сьогодні це найбільша біогазова станція в Європі. Вона забезпечує 40% потреб в електриці агроіндустріальних напрямків МХП, а також забезпечує підприємства органічними добривами.
На виробництві Вінницької птахофабрики. Фото: МХП

Для них — Qualiko

Після запуску першої черги Вінницького птахокомплексу перед МХП постало питання – куди дівати стільки курятини? Вихід був один – нарощувати експорт.

У 2012 році МХП поставляла за кордон не більше 11% виробленої курятини. Експорт відбувався за залишковим принципом.

Третина експортованої курятини припадала на країни колишнього Митного союзу, зокрема Казахстан і Росію. Решта – на Африку, Азію і Близький Схід.
2013
MHP Food Trading, дистриб'юторський центр МХП, розташований в Дубаї
MHP Food Trading, дистриб'юторський центр МХП, розташований в Дубаї. Фото: сайт компанії
Але з початком військових дій на сході України все змінилося. Експорт курятини в країни Митного союзу різко впав – компанії МХП призупинили сертифікацію, необхідну для експорту.

Як наслідок у 2014 році із запланованих 170 тис. тонн загального обсягу експорту до Митного союзу пішло менше 25 тис. тонн.

Але в тому ж 2014 році МХП отримує дозвіл на експорт продукції в країни ЄС під брендом Qualiko. Хоча поставки в Європу ускладнювалися високими митами та обмежувальними квотами Угоди про Асоціацію – не більше ніж 20 тис. тонн м'яса птиці та ще 20 тонн переробленого м'яса птиці. Ба більше, за ввезення 100 кг охолодженого м'яса птиці потрібно було заплатити 32,5 євро. Це значно здорожувало продукцію МХП і знижувало конкурентоспроможність продукції на ринку.
АТБ Донецьк 2014-2015
АТБ Донецьк 2014-2015

Обходимо європейські квоти

Щоб знизити собівартість продукції і обійти квотні обмеження Угоди про Асоціацію в МХП вирішують йти на Захід. У 2016 році МХП відкриває «дочку» MHP BV в Голландії.

У компанії Косюка вирішили поставляти до Голландії не чисте куряче філе, а з кісткою. Там на заводі її успішно витягають, перетворюючи на звичне філе, а далі – продають в Німеччину, Великобританію, Бельгію, Голландію, Люксембург, Францію, Іспанію і Португалію. Жодного порушення.

«У Голландію надходить наша сировина з України. Там вона переробляється, упаковується та потрапляє до кінцевого споживача», – розповідав у 2019 році директор компанії MHP BV Ярослав Михайловський.

Сьогодні в Європу експортується 30% курятини, виробленої на заводах МХП.
2016
Будівля компанії Perutnina
Будівля компанії Perutnina. Фото: МХП
Щоб знизити собівартість продукції і обійти квотні обмеження Угоди про Асоціацію в МХП вирішують йти на Захід. У 2016 році МХП відкриває «дочку» MHP BV в Голландії.

У компанії Косюка вирішили поставляти до Голландії не чисте куряче філе, а з кісткою. Там на заводі її успішно витягають, перетворюючи на звичне філе, а далі – продають в Німеччину, Великобританію, Бельгію, Голландію, Люксембург, Францію, Іспанію і Португалію. Жодного порушення.
«У Голландію надходить наша сировина з України. Там вона переробляється, упаковується та потрапляє до кінцевого споживача», – розповідав у 2019 році директор компанії MHP BV Ярослав Михайловський.

Сьогодні в Європу експортується 30% курятини, виробленої на заводах МХП.
Щоб наблизити виробництво до кінцевого споживача, у 2019 році МХП придбав найбільшого виробника курятини в Південно-Східній Європі – словенську компанію Perutnina. Покупка обійшлася у 273 млн євро. Ще 200 млн євро МХП пообіцяв інвестувати в розвиток компанії протягом 5 років.

МХП сьогодні

2021
Гастростудія «Секрети Шефа» від МХП
Гастростудія «Секрети Шефа» від МХП. Фото: Людмила Будіна
«Наприклад, один тільки завод в Ладижині обійшовся нам в $1 млрд», – парирував Косюк у відповідь на звинувачення.

Далі АМКУ почав розслідування дій п'яти птахофабрик і Миронівського хлібопродукту на ринку курятини за ознаками зловживання монопольним становищем.

Істотно сплутала плани розвитку компанії і коронакриза. У квітні 2020 року ціни на курятину досягли мінімального значення за останні 15 років.

Тому за підсумками 2020 року агрохолдинг МХП отримав чистий збиток у розмірі $133 млн проти чистого прибутку в $215 млн у 2019 році.

За 2020 рік холдинг МХП виробив 730 тонн курятини та 330,8 тис. тонн соняшникової олії.

Незважаючи на це, МХП продовжує нарощувати свою закордонну присутність. Так, наступний завод, як запевняє Юрій Косюк, буде побудований в Саудівській Аравії.

«Наш партнер – принц Туркі, дядько офіційного принца Туркі ібн Фейсал Аль Сауда, який зараз керує країною», – розповів Косюк.

Також МХП придивляється до ринків Сербії і Хорватії.

Одночасно триває і внутрішня трансформація компанії. Зростання діджиталізації виробництва та застосування сучасних технологій для управління бізнес-процесами аж до моніторингу емоційного стану співробітників.

Трансформація чекає і франчайзингову мережу МХП в Україні. Наявні 1750 точок продажів в Україні незабаром стануть цілком іншими.

Частина з них перетвориться в «М'ясомаркети» – магазини біля дому, де крім м'яса можна буде придбати й іншу бакалію.

Другий формат – «Гасростудія «Секрети Шефа» – мікс ресторану та м'ясного магазину.

А третій – Магазини сендвічні «Хо перекусити».

Окрім цього МХП планує побудувати в Україні бульйонний завод, який вироблятиме сировину для продажу бульйону у вендінгових автоматах.

«МХП потихеньку йтиме до кулінарної компанії, яка годує людей. Тобто, курка стане одним з елементів сировини», – заявив Юрій Косюк.
Ще у 2014 році Юрій Косюк пішов у політику та обійняв пост першого заступника глави Адміністрації президента Петра Порошенка. Але протримався на посаді лише пів року, а потім вирішив повернутися до управління МХП.
У наступні п'ять років Косюк залишався позаштатним радником колишнього президента України Петра Порошенка. Тому не дивно, що після приходу до влади Володимира Зеленського, для МХП настав непевний час.

Спочатку новий президент закликав Рахункову палату розібратися з держдотаціями, які, за словами президента, отримують «агробарони».

Дійсно, у 2017 році підприємства МХП отримали 1,4 млрд грн дотацій, у 2018 році – 970 млн грн. Водночас Юрій Косюк неодноразово наголошував у своїх інтерв'ю, що компанія інвестує в розвиток, створення бізнесу та робочих місць в Україні.
Cпецпроєкт до Дня Незалежності України
Читайте інші історії спецпроєкту
Над спецпроєктом працювали:
Авторка: Регіна Дацюк
Редактори: Петро Таранюк, Владислав Недашківський
Верстальник: Олексій Вишневський
Team lead зі спецпроєктів: Ольга Бандуренко
Авторка: Регіна Дацюк
Редактори: Петро Таранюк, Владислав Недашківський
Верстальник: Олексій Вишневський
Team lead зі спецпроєктів: Ольга Бандуренко